Вітаю

Хвилинки арт-терапії

   Навчання за програмою «Психолого-педагогічний супровід дітей різновікових категорій методами арт-терапії» ( в тому числі роботи з дітьми з особливими потребами в розвитку). 

  Ведуча: Стреж Людмила, практичний психолог вищої кваліфікаційної категорії, педагогічне звання «практичний психолог-методист», системно-сімейний арт-терапевт, ведуча тренінгових програм, тренер Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів, тренер Східноукраїнської асоціації арт-терапії, автор корекційно-розвиваючих програм для дітей «Хвилинки арт-терапії», «Подорож в Чарівну країну «Я та Ми», автор та ведуча проекту «Хвилинки арт-терапії для особливих дітей та їх батьків». Автор публікацій в Всеукраїнських фахових виданнях, автор метафоричних асоціативних зображень «Дні змін», «Зачаровані малюнки», «Емоційні портрети».

    

Міжнародний день миру

   Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.
   Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то в основному і існує цей день.
   Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього. Свято відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282.
   ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню.
   В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Презедента України № 100 від 5 лютого 2002 року.
   Посилання

https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=217&year=2017

Дзвони Миру

Батьки й діти. Внутрішній світ підлітка

 У 6-А класі пройшли батьківські збори "Батьки й діти. Внутрішній світ підлітка", в ході яких учасники мали змогу проаналізувати особливості молодшого підліткового віку, охарактеризувати взаємини «підліток – однолітки» та «підліток – дорослі», обговорити принципи безконфліктного спілкування з дітьми.

Чому підлітки прощаються з життям

21 березня 2015 року, жахливе самогубство сталось у Дрогобичі. З життям покінчив 12-літній підліток. У передсмертній записці дитина написала «Мамо, тату, ви мене не любите». Про трагедію повідомляють користувачі соцмереж. Хлопчик навчався у дрогобицькій гімназії. Взимку – на Різдво – брав участь у вертепі, де був воїном...

14 листопада 2016 року до поліції повідомили, що на вулиці Коновальця у Рівному з багатоповерхівки випала людина і лежить на землі. Поліцейські на місці події встановили, що 16-річний хлопець, учень десятого класу, вистрибнув з відчиненого вікна своєї квартири на сьомому поверсі.

Чому так сталося? Як уберегти дитину?

Далі – дуже довгий текст. Але не пошкодуйте часу на читання. Бо нема нічого важливішого, ніж здоров'я, в тому числі й психічне, ваших дітей.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед населення віком від 15 до 44 років суїцид є одним із трьох головних причин смертності. Щороку у світі близько мільйона людей вчинюють суїцид, тобто одна людина кожні 40 секунд

За офіційними даними ВООЗ, Україна входить до першої десятки країн світу з найвищим рівнем суїцидства – понад 20,0 самогубств на 100 тисяч населення. За останні 15 років щорічно в Україні від суїцидів гине приблизно 13 тисяч осіб. Протягом 1985-2005 рр. загальне число загиблих унаслідок учинення суїциду перевищило 230 тис. осіб. Щодня в Україні від суїциду вмирає 35-40 осіб і вчинюється близько 500 суїцидальних спроб. Число загиблих у результаті суїциду в Україні перевищує число загиблих від вбивств та аварій на транспорті.

Самогу́бство (суїцид) – свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. Медичний термін самогубства “суїцид” має коріння у латинській мові – лат. sui caedere – вбивати себе.

Суїцид – акт самогубства або спроби самогубства, який вчи­нюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.

Самовільний вихід із життя – це усвідомлений акт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, у разі поширення яких власне життя як вища цінність втрачає сенс.

У багатьох державах доведення до суїциду карається законом. В українському законодавстві це питання розглянуто у ст. 120 Кримі­нального кодексу України. У жодній країні світу на законодавчому рівні не закріплено право людини на позбавлення себе життя.

Згідно з дослідженнями кінчають з собою 1500 юнаків і дівчат у рік, намагаються зробити це 4500, а суїцидальні думки з'являються у кожного 12-го підлітка. У чому причина жахливої статистики?

Діагноз: самотність.

Підлітковий період – один з найважчих у житті людини. За кілька років гормональна буря повністю змінює зовнішність, змушує коливатися настрій, сприяє розвитку багатьох хвороб. З дитини, яку всі захищали і пестили, людське «дитинча» перетворюється на самотнього підлітка, чутливого до будь-яких образ або нещастя. Більшість тінейджерів хоча б зрідка відчувають себе незрозумілими, неприкаяними. Гормони зводять їх з розуму, підлітки ходять по межі і досить двійки в щоденнику або глузування однолітка, щоб зробити крок за цю межу.

Проблеми з батьками, відсутність довірчих бесіда і розуміння в родині природні для «віку дурниці», як називають період з 11 до 19 років. Але іноді вони можуть посилитися: коли батьки занадто зайняті, щоб спілкуватися з дитиною, занадто суворі або жорстокі до нього, конфліктують між собою, планують розлучення або вже розлучилися. Обстановка в сім'ї стає нестерпним і підліток знаходить той вихід, який здається йому оптимальним.

Суїцидальну спробу може зробити і маленький маніпулятор, який відчув, що знайшов ключ до батьківських сердець. Такий підліток цілком може заявити: не купите ПСП \ собаку \ планшет – повішуся. І, отримавши відмову, дійсно демонстративно пробує повіситися, отруїтися або порізати вени. На жаль, деколи у нього це виходить краще, ніж він розраховував.

До суїциду дитину може довести і низка трагедій, у тому числі тих, які здаються дорослим незначними. Смерть когось із близьких (не тільки людини, але і собаки, хом'ячка, навіть рибки), розлука з другом, рідною домівкою і містом, втрата дорогої і значущою речі, несправедливе звинувачення.

Як не страшно це звучить, іноді (особливо у дівчаток) суїцид відбувається «за компанію». Прочитана стаття в газеті чи репортаж на ТБ – і за однією жертвою слідує кілька нових спроб самогубства. Відомі прецеденти, коли кілька дівчаток-подруг умовляли одна одну на колективне самогубство.

Певну роль можуть зіграти субкультури, які заохочують добровільний відхід з життя – дитина зі стійкою психікою обмежиться «готичним» костюмом або рожевим сердечком «емо» на куртці, а вразлива і нещасна застосовує на практиці ідеологію руху.

Якщо тінейджер вживає алкоголь, наркотики або токсичні препарати, під впливом отрути йому легше переступити межу. «Ломки» і відчуття життєвого тупика, пов'язаного з наркотичною або алкогольною залежністю, теж можуть спровокувати самогубство.

Деякі підлітки використовують суїцид як спосіб привернути увагу до себе та своїх проблем, донести, що їм погано, важко, навантаження нестерпні, а допомоги ні від кого немає. Можливо, таких дітей цькують у школі, вони терплять несправедливе ставлення вчителів, програли важливі змагання, завалили іспити, «влетіли» в борги. Їм здається, що смерть допоможе батькам і друзям оцінити, кого вони втратили, а ворогам – покаятися в підлості та образі. Підліткове сприйняття влаштовано таким чином, що неповнолітнім майже неможливо повірити в реальність власної смерті.

Причина трагедії – особисте життя

Історія Ромео і Джульєтти в наші дні не втрачає своєї актуальності – пристрасті в тінейджерів досі киплять неабиякі. Дівчинка, закохана в товариша по класу або школи, намагається покінчити з собою тому, що її почуття відкинули або висміяли. Хлопчикам важко змиритися з відмовами і «зрадами» своїх юних подруг. Зрідка зустрічається і подвійне самогубство – кінчають з собою закохані підлітки, яких розлучають батьки або непереборні обставини.

Сексуальне насильство над дитиною може призвести до суїциду як безпосередньо після трагедії, так і через кілька місяців, і навіть років. Неопрацьована травма застряє в підсвідомості, щоб одного разу вистрілити, призводячи жертву до відчаю.

Невдалий перший секс часом провокує бажання розлучитися з життям у вразливих і недовірливих тінейджерів. Підліткова вагітність, особливо в патріархальних, традиційних сім'ях частіше, ніж хотілося б, викликає чорні думки в юних мам. За деякими даними, до 20% неповнолітніх вагітних намагаються покінчити з собою.

Суїцидальні симптоми

Одна із сумних особливостей планованого самогубства – людина, яка всерйоз зібралася покінчити з собою, як правило робить все можливе, щоб приховати свої наміри. Однак, деякі симптоми готовності до суїциду можуть її видати. Будь-які три з перерахованих нижче є приводом для походу до психолога.

1. Інтерес до самогубств. Підліток з особливим інтересом читає «тематичні» статті, дивиться передачі й новини, обговорює тему кладовищ, похоронів тощо. Більш старші діти дискутують на тему права людини розпоряджатися своїм життям. У піснях, віршах, малюнках підкреслюється або возвеличується добровільна смерть.

2. Передсмертні розпорядження. Тінейджер роздає друзям або ділить між близькими свої речі, в тому числі цінні та улюблені папери, розповідає, як хотів би бути похований, що слід зробити, якщо його не буде.

3. Прощання. Майбутній самогубець відвідує улюблених родичів, проситься з'їздити в заповітні місця дитинства, стає шанобливий і ласкавий з матір'ю, іншими членами сім'ї, просить у всіх прощення, пише прощальні листи.

4. Замкнутість. У дитини немає друзів або вона перестає з ними спілкуватися, не розмовляє з батьками, не ділиться своїми проблемами, усамітнюється при першій можливості.

5. Емоційність. Підліток раз за разом пробує розповісти вам щось важливе, а потім замовкає на середині.

6. Незвичайна поведінка. Товариський підліток стає замкнутим, а мовчазний базікає без угаву, стриманий часто плаче. Колишні хобі та захоплення перестають його цікавити.

7. Інформація про самогубства. У його комп'ютері збережені посилання на сайти та форуми для самогубців, він з особливим задоволенням читає книги і дивиться фільми, де хтось кінчає з собою.

8. Кошмарні сни. Дитина часто кричить уві сні, скаржиться, що сняться кошмари.

9. Невмотивована агресія. Підліток огризається на будь-яке питання, відмовляється розмовляти про що-небудь з батьками.

10. Екстремальна поведінка. Тінейджер балансує по перилах мостів, визирає з вікон верхніх поверхів багатоповерхівок, стрімголов гасає на мотоциклі.

Перешкоди на шляху смерті

Запобігти підлітковому суїциду простіше, ніж допомогти підлітку-самогубці. Тим більше що діти, які одного разу спробували покінчити з собою, з високою ймовірністю повторять спробу.

Найважливіше – щоб у вашої дитини були довірені особи, люди, з якими вона могла говорити відверто, розраховувати на їхню підтримку й розуміння. Це викладачі в студії, вчителі, тренери, друзі сім'ї, хресні батьки. Нехай дитина знає, що їй завжди є до кого звернутися зі своїми проблемами.

Освойте і використовуйте психологічні прийоми «активного слухання». Тобто вчіться слухати і не перебивати дитини, навіть якщо вона в десятий раз говорить, як вам здається, одну і ту ж нісенітницю. Частіше розмовляйте з нею у складні періоди життя.

Поговоріть з сином або дочкою про проблему самогубств, поясніть, що всі підлітки час від часу мріють, а то й намагаються позбавити себе життя. Згадайте про нещасних людей, які після самогубств виживають, але стають інвалідами. Якщо у вас є особистий досвід, поділіться ним з дитиною.

Не тримайте у відкритому доступі ліки, особливо сильнодіючі, та вогнепальну зброю.

Якщо стан тінейджера вселяє побоювання – не залишайте його одного, спробуйте змінити обстановку, зняти з нього напруження, подарувати нові враження, підшукати цікаве хобі.

Якщо ознаки підготовки до суїциду очевидні, ви знайшли передсмертну записку і т. д. – обов'язково зверніться до психологів. Якщо спроба самогубства наявна, то дитину краще госпіталізувати, щоб зберегти їй життя і запобігти новим нападам суїцидальних настроїв.

Всесвітній день запобігання самогубствам

Половина випадків насильницької смерті на нашій планеті припадає на самогубства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), загальна кількість смертей від суїциду зараз наближається до мільйона на рік.

Тенденції такі, що до 2020 року число самогубств, очевидно, зросте в півтора рази. У зв’язку з цим ВООЗ оголосила 10 вересня Всесвітнім днем запобігання самогубствам.

Суїцид - це глобальна і трагічна проблема для світової охорони здоров’я. По всій землі після рішення накласти на себе руки вмирає більше людей, ніж у результаті воєн і насильницьких убивств, разом узятих.

За поширеністю випадків суїциду попереду йдуть розвинені країни. Першість належить країнам Східної Європи.

Найменші ж показники - в Латинській Америці та Азії. По Африці дані про це практично відсутні.

Посиланняhttps://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=202&year=2017 

Ми за яскраве життя!

Під таким гаслом 8 вересня у Васильківській ЗОШ I-III ступенів № 9 відбулася акція до Всесвітнього дня запобігання самогубствам, який відзначається 10 вересня. Учні школи, вчителі з самого ранку приходили до школи з різнокольоровими повітряними кульками. Яскрава кулька викликала посмішку на обличчі у перехожих, а на запитання:"Що у вас за свято?" - лунала відповідь: "Ми - за яскраве життя!" На кожному поверсі школи діти різних класів групувалися у команди та робили "повітряні композиції". Атмосфера позитиву, радості та гарного настрою панувала протягом усього дня.

https://www.facebook.com/groups/139463386583188/?ref=bookmarks

Інклюзивна освіта: основні положення

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як підхід, що «динамічно розвивається, полягає в позитивному відношенні до різноманітності учнів і в сприйнятті індивідуальних особливостей не як проблеми, а як можливості для збагачення процесу пізнання». Тому рух у напрямі інклюзії - це не тільки технічна або організаційна зміна, але і своя філософія.

           

    Інклюзія: як розшифрувати?

Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь в процесі отримання знань, в культурному і суспільному житті. Інклюзія приводить до зменшення сегрегації в системі освіти. Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись переконаністю, що системи загальної освіти зобов'язані навчати усіх дітей.

Інклюзія особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з інвалідністю (фізичною, соціальною і емоційною) в загальній системі здобування освіти, для індивідуального вибору і отримання спеціальних послуг і пристосувань для тих, кому це необхідно.

При визначенні інклюзії важливо відзначити наступні моменти.

Мається на увазі:

• заохочення відмінностей;
• користь для тих, хто навчається, а не тільки для тих, хто піддається виключенню;
• відсутність в школі дітей, які можуть відчувати себе виключеними;
• надання рівного доступу до освіти або створення спеціальних умов для певних категорій дітей без їх виключення.

Не мається на увазі:

• реформа тільки спеціальної освіти, але реформа як формальної, так і неформальної освіти;
• реагування тільки на відмінності, але також підвищення якості освіти для тих, хто навчається;
• спеціальні школи, але можлива додаткова підтримка для учнів у загальній системі освіти;
• задоволення потреб тільки дітей з інвалідністю;
• задоволення потреб однієї дитини за рахунок іншого.

Інклюзивна освіта включає:

• визнання рівної цінності для суспільства всіх учнів і педагогічних працівників;
• підвищення ступеня участі учнів у навчальному процесі та позашкільних заходах й одночасне зменшення рівня ізольованості частини учнів;
• зміни в політиці навчального закладу, практиці та шкільній культурі з метою приведення їх у відповідність з різноманітними потребами учнів, які навчаються в даному навчальному закладі;
• Подолання бар’єрів на шляху отримання якісної освіти та соціалізації всіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та учнів з особливими освітніми потребами;
• аналіз і вивчення спроб подолання бар’єрів і покращення доступності навчальних закладів для окремих категорій учнів. Проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх учнів;
• переконання, що відмінності між учнями – це ресурс, що сприяє педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати;
• визнання прав дітей на отримання освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, що розташовані за місцем проживання;
• покращення ситуації у школах у цілому як для учнів, так і для педагогів.
• визнання ролі шкіл не тільки в підвищенні академічних показників учнів, а й у розвитку місцевих громад;
• розвиток партнерських відносин між школами і місцевими громадами;
• визнання того, що інклюзія в освіті – це один з аспектів інклюзії в суспільстві.

Ключові елементи інклюзивної освіти

При визначенні сутності інклюзії, важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.

• Інклюзія - це процес. Вона повинна розглядатися як постійний нескінченний пошук якнайкращих способів реагування на людську різноманітність. Це - навчання тому, як жити, приймаючи всі відмінності, і вчитися виходячи з цього. У такій ситуації відмінності бачаться позитивніше - як стимули, сприяючі отриманню знань.
• Інклюзія пов’язана з визначенням і подоланням бар’єрів. Тому вона включає накопичення, класифікацію й аналіз інформації з різних джерел з метою планування поліпшень в політиці й практиці.
• Інклюзія - це присутність, участь і досягнення всіх учнів. Присутність в даному випадку означає те, «де діти навчаються і як часто вони відвідують школу»; під участю мається на увазі рівність в отриманні досвіду в стінах школи, а отже, кожен з учнів повинен приймати думки інших; і досягнення - це результат навчання за всією програмою, а зовсім не результати тестів або іспитів.
• Інклюзія акцентує увагу на тих групах учнів, які більше схильні до виключення або маргіналізації або незасвоєння знань. Це має на увазі відповідальність проведення моніторингу тих груп, які статистично знаходяться в зоні більшого ризику, а також при необхідності зробити кроки до забезпечення їх присутності, участі й досягнень в системі освіти.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Основні принципи та цінності інклюзивної освіти

Інклюзивна освіта – цінності:

• це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
• це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
• це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
• це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
• це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах

• цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
• кожна людина здатна відчувати і думати;
• кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;
• адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;
• справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;
• всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
• задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;
• визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;
• залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;
• командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;
• складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;
• рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;
• подолання потенційних бар'єрів в навчанні.

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Інтеграція vs. інклюзія

Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо учня до вимог школи.

Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів – як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій.

Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві в цілому.

Переваги інклюзивної освіти

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

• завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
• ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
• оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
• навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
• у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

• діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
• діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
• діти вчаться співробітництву;
• діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

• вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
• вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
• спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Посилання http://www.ussf.kiev.ua/ie_inclusive_education/

День знань

У перший день осені, 1 вересня, відзначали День знань - свято для першокласників і початок нового навчального року для всіх інших школярів, вчителів, батьків.

https://www.facebook.com/groups/139463386583188/?ref=bookmarks